Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» icon

Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування»



НазваДодаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування»
Сторінка3/4
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.35 Mb.
ТипДокументи
джерело
1   2   3   4

^ 15) обставини, за яких у кредитодавця виникає право зупинити подальше кредитування; (Bank9)

П.15 ч.1 ст.12, видалити речення "Договір, який суперечить зазначеній вимозі, може бути визнано недійсним.(BANK6)

ч.2 ст.12 викласти у редакції:

2. У договорі про споживчий кредит має бути передбачено, що кредитодавець має право достроково вимагати повне погашення заборгованості за кредитом із визначенням строку попередження про таку вимогу. (Bank4)

Ч.4 ст.12 видалити (BANK6)

Пропонується формулювання, яке виключає тлумачення продажу товару з відстроченням або розстроченням платежу як форму фінансового, банківського кредиту.

Відстрочення або розстрочення оплати товарів/послуг є розповсюдженою діловою практикою в цивільному обігу при укладенні договорів купівлі-продажу тощо (ст. 694, 695 Цивільного кодексу України), які укладаються продавцями – фізичними та юридичними особами, що не є фінансовими установами.

Впровадження норми, згідно з якою продаж товару з відстроченням оплати є формою споживчого кредиту, призведе до необхідності застосування також норми п. 4 ч.1 ст.1 розглядуваного законопроекту, відповідно до якої кредитодавцем є банк або інша фінансова установа.

^ Таким чином, право продавати товари з відстроченням оплати належатиме лише банкам та іншим фінансовим установам. Це призведе до штучного ускладнення та обмеження цивільного обігу: правочини продажу товарів з відстроченням оплати не зможуть укладати не тільки продавці – суб’єкти господарювання, але й фізичні особи, що не є підприємцями.

Водночас необхідно враховувати, що надання банківських та інших фінансових послуг є виключним видом діяльності (п. 1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється діяльність у сфері торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет).

^ Отже, банківські та фінансові установи не мають права здійснювати систематичну господарську діяльність з продажу товарів споживача. (Bank1)

У п. 3 потрібно конкретизувати визначення «суми, на яку видається кредит»: це сума, необхідна для сплати вартості товару чи це сума кредиту. (Bank5)

У кредитних договорах зазвичай не вказується строк його дії, так як у випадку неповернення позичальником кредиту своєчасно, кредитодавець буде позбавлений права нараховувати проценти у зв’язку з тим, що строк договору, яким вони встановлені, сплинув.

На нашу думку, важливішим є встановлення строку, по закінчення якого кредит повинен бути повернутий. (Bank9)

Згідно Цивільного кодексу договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а не надання інформаційних повідомлень загального характеру. Зокрема, є недоцільним вказувати в кредитному договорі про необхідність укладення позичальником усного договору з нотаріусом для нотаріального посвідчення договору застави, якщо укладення останнього є умовою надання кредиту. (Bank1)

У деяких випадках банком здійснюється страхування ризику невиконання зобов’язань позичальником за кредитним договором. У таких випадках позичальник не виступає стороною договору страхування, однак страхування ризику невиконання зобов’язань позичальником за кредитним договором розглядається як забезпечення наданого кредиту. (Bank1)

Вимога викладена не коректно (Bank1)

Кредитодавець не має використовувати припущення при обчисленні процентних ставок. (Bank5)

За договорами відновлюваних кредитних ліній позичальниками може самостійно визначатися кількість платежів в рахунок повернення кредиту, їх розмір та періодичність внесення в рамках строку, на який надається кредит. (Bank1)

Дана інформація є загальнодоступною. (BANK3)

Кредитодавець повинен отримати право зупиняти подальше кредитування. Умови та механізм цього повинні бути описані у кредитному договорі. (Bank9)

* такі умови можуть включатися до договору за домовленістю сторін відповідно до поточної редакції 15 ст.12 Законопроекту (експерт НАБУ)

По ч. 2 ст. 12 – у будь-якому разі договором має бути визначений строк повернення кредиту, а не в будь-який час. (Bank5)

92.1
92.2

92.3

92.4

92.5

Стаття 13. Визнання недійсними умов договорів про споживчий кредит, що обмежують права споживача

1. Кредитодавець не повинен включати у договори про споживчий кредит умови які є несправедливими. Умови договору про споживчий кредит є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

2. Умови договору про споживчий кредит, крім загальних підстав визнання їх недійсними, встановлених цивільним законодавством та законодавством про захист прав споживачів, визнаються недійсними у разі, якщо вони передбачають, що:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу процентну ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов'язаний під час укладення договору про споживчий кредит укласти договір про додаткові або супутні послуги з кредитодавцем або третьою особою, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та дотримано вимог статті 8 цього Закону;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором про споживчий кредит, крім змінюваної процентної ставки та послуг, пов’язаних із обслуговуванням та погашенням кредиту;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни процентної ставки;

5) надається право кредитодавцю в одностороньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

6) обмежується право споживача на звернення до суду.

Ст.13 викласти в редакції:

^ 13. Умови договору про споживчий кредит можуть бути визнані недійсними, згідно цивільного законодавства та законодавством про захист прав споживачів. (BANK6)
Ч.1 ст.13 видалити (BANK3, BANK8)

П.2 ч.2 ст.13 видалити (BANK3, Bank1, Bank5, Bank9)

П.3 ч.2 ст.13 видалити (BANK3)

Даний пункт тягне за собою негативні наслідки для кредитодавця, в частині визнання договору про споживчий кредит недійсним. (BANK6)

Поняття несправедливості договору дасть можливість різного трактування та оскарження договору, призведе до зловживань позичальників. (BANK3)

Зазначена норма є непрозорою. Сплата процентів за користування кредитом знижує розмір доходів споживача, що може тлумачити як певний дисбаланс. (BANK8)

П. 1 ч. 2 ст. 13 - формулювання «для покладення на депозит» - по меншій мірі є некоректним. (Bank5)

* Фактично мова йде про обмеження цільового використання кредиту. (експерт НАБУ)


Технологія надання споживчих кредитів може передбачати необхідність отримання позичальником додаткових послуг (розрахунково-касового обслуговування тощо), що обумовлюється оптимізацією процесу кредитування, сприяє більш швидкому та якісному обслуговуванню позичальника. Водночас, обов’язковість надання таких додаткових послуг законом не встановлена.

Встановлення недійсності відповідних умов кредитного договору, передбачене цим законопроектом, позбавить банківські установи можливості надавати більш якісні послуги шляхом оптимізації своїх бізнес-процесів.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України кожна юридична або фізична особа може вимагати нотаріально посвідченого правочину за її участю, навіть якщо законом не встановлено обов’язковості посвідчення такого правочину. Встановлення передбаченої цим законопроектом недійсності відповідних умов кредитного договору призведе до обмеження права банківських установ, яке належать їм як будь-яким іншим учасникам цивільного обігу, вимагати нотаріального посвідчення правочинів з метою захисту інтересів банку та мінімізації ризиків, оскільки це пов’язано з наданням додаткових нотаріальних послуг.

Те саме відноситься до обов’язку позичальника укласти договір страхування, який за законодавством не є обов’язковим, але необхідний з точки зору здатності позичальника повернути кредит (страхування предмету застави, життя позичальника тощо). Грубе порушення прав кредитодавців у цій частині веде до потенційних порушень прав інших споживачів – вкладників. (Bank1, Bank5, експерт НАБУ)

Зміни у витратах можуть бути пов’язані із супутніми послугами. (BANK3)

93.


94.1

94.2

Стаття 14. Форма договору про споживчий кредит

1. Договір про споживчий кредит та зміни до нього укладаються у письмовій формі. Кожна сторона договору повинна отримати по одному примірнику договору, включно із додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому негайно після підписання договору сторонами.

Обов'язок доведення того, що один із оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Ст. 14 викласти у редакції:

Стаття 14. Форма договору про споживчий кредит

1. Договір про споживчий кредит та зміни до нього укладаються у письмовій формі. Кожна сторона договору повинна отримати по одному примірнику договору, включно із додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому негайно після підписання договору сторонами, про що клієнт робить відмітку на примірнику банку. (BANK6)

Доповнити ст.14 абзацем такого змісту:

"У випадку, коли частина договору про споживчий кредит, крім пунктів, які встановлюють розмір кредиту та строк, на який кредит надається вартість кредиту, умови відповідальності, вказані в правилах надання кредиту, встановленими кредитодавцем у документі в електронній формі, що оприлюднений через Інтернет ресурс або/та у приміщенні кредитодавця, за умови, що на цей документ є посилання у кредитному договорі, такий документ вважається частиною кредитного договору і вимагати додаткових доказів, що споживач з ним ознайомлений не потрібно." (Bank9)

Доповнити ст.14 абзацем такого змісту:

"У випадку, коли договір про споживчий кредит укладається із застосуванням новітніх електронних технологій, обов'язок доведення того, що відповідний договір був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, покладається на кредитодавця". (Bank11)


На сьогоднішній день фактично всі банківські установи, що здійснюють споживче кредитування, укладають з клієнтами кредитні договори, якими передбачено посилання на певні правила, що є оприлюдненими і надають клієнтам загальну інформацію про умови обслуговування боргу. Така практика дозволяє банкам бути мобільними, не обтяжувати договори з клієнтами умовами загального характеру. (Bank9)

Щодо пропозиції Bank9у: Неприйнятна редакція, оскільки в Законі пропонується закріпити певну конкретну технологію, яка буде обмежувати технічні можливості банків при укладанні договору. (Bank11)


95.


96.

97.

98.1

98.2


99.

Стаття 15. Укладення договору про споживчий кредит

1. Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідної заяви споживача та оцінки кредитоспроможності споживача.


3. Рішення кредитодавця про укладення договору про споживчий кредит приймається кредитодавцем у строк не пізніше, ніж чотирнадцять календарних днів з дня завершення оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд заяви про укладення договору про споживчий кредит.

4. У випадку відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит, в тому числі на підставі інформації, отриманої з бюро кредитних історій, споживачу безкоштовно надається відповідна інформація з обґрунтуванням причин відмови, за його бажанням – у письмовій формі.

5. Не вважається пропонуванням укласти договір про споживчий кредит застереження про можливість його надання під час придбання товару (послуги).

6. Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов‘язкової умови щодо придбання будь-яких товарів чи послуг від кредитодавця або від його спорідненої чи пов'язаної особи.


Ч.2 ст.15 видалити (Bank1, Bank9)


Абз.1 ч.3 ст.15 видалити (BANK3, Bank1, Bank4)

Абз.2 ч.3 ст.15 видалити (BANK8)

Ч.4 ст.15 видалити (Bank5, BANK8, Bank1, Bank4)

або викласти у редакції:

4. У випадку відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит, в тому числі на підставі інформації, отриманої з бюро кредитних історій, на вимогу споживача безкоштовно надається відповідна інформація з обґрунтуванням причин відмови, за його бажанням – у письмовій формі. (BANK6)

Ч.6 ст.15 видалити (BANK3)


Для укладення кредитного договору банк має не тільки оцінити кредитоспроможність споживача-позичальника, але й оцінити та врахувати правові, репутаційні та інші ризики. Таким чином, процес кредитування не обмежується оцінкою кредитоспроможності. (Bank1)

Заява споживача втрачає сенс після укладання договору. А перекладати на фінансову установу відповідальність про видачу кредиту саме платоспроможній особі, за умови що ця особа є дієздатною, порушує принцип рівності сторін в цивільних правовідносинах. (Bank9)

Дана норма може обмежувати кредитодавця у прийнятті зваженого рішення щодо надання кредиту. Процес кредитування не обмежується оцінкою кредитоспроможності. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Таким чином, для прийняття рішення щодо кредитування, банк має не тільки оцінити кредитоспроможність споживача-позичальника, але й оцінити та врахувати правові, репутаційні та інші ризики. (BANK3, Bank1)

Банк несе витрати при розгляді кредитної заявки, тому дана вимога є дискримінаційною по відношенню до фінансової установи. (BANK8)

Умова щодо необхідності надання споживачу інформації з обґрунтуванням причини відмови у наданні кредиту (за бажанням – у письмовій формі) е неприпустимою. Причиною відмови у наданні кредиту може бути конфіденційна інформація про поручителя, якою володіє Банк, та яка не може бути розголошена. (Bank4)

Надання такої інформації є розкриттям тих ризиків, які фінансова установа бере на себе, що може негативно вплинути на стабільність такої установи. (BANK8)

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Наявність такої вимоги призводитиме до необхідності Банку розкривати клієнтові вимоги внутрішніх нормативних документів банку, зокрема з оцінки фінансового стану клієнта, які можуть бути комерційною таємницею банку. Окрім того, відмова кредитодавця від укладення кредитного договору може бути пов’язана не лише з особою самого споживача, його фінансовим чи матеріальним станом, а й з особою поручителя, майнового поручителя. У такому разі дана вимога законопроекту призводитиме до необхідності розкриття споживачу інформації щодо персональних даних або банківської таємниці щодо поручителя, майнового поручителя, що прямо заборонено вимогами інших законодавчих актів України. (Bank1)

Інформування, надання пояснень кожному споживачеві при виявленні негативних факторів, які можуть бути встановлені не тільки за результатами наданої інформації з бюро кредитних історій та й за пошуками служб безпеки банків, повідомлення клієнта про причини відмови (напр. судимість) буде порушувати дотримання ділової етики банками.

Доцільно було б надати споживачу таке право не зобов`язуючи банки у кожному випадку обґрунтовувати причини відмови. (BANK6)
Дана норма порушує загальні засади цивільного законодавства, в т.ч. принцип свободи договору (BANK3)


100.

101.1

101.2


102.1
102.2
102.3


103.1
103.2

104.1
104.2

105.

106.1

106.2

Стаття 16. Право споживача на відмову від одержання споживчого кредиту
1. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту передачі йому примірника укладеного договору відмовитися від одержання кредиту повністю або частково без пояснення причин, у тому числі і у випадку отримання ним грошових коштів.
2. Відмова від одержання кредиту оформлюється письмовим повідомленням, яку споживач подає особисто чи через уповноваженого представника або надсилає кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в частині першій цієї статті.

3. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від одержання кредиту споживач зобов‘язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з договором, та сплатити проценти за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.


4. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відмовою від одержання кредиту.

5. У випадку, якщо додаткова чи супутня послуга, пов’язана з договором про споживчий кредит, надається кредитодавцем або третьою стороною на підставі договору між третьою стороною та кредитодавцем, то споживач, який відмовився від одержання кредиту, більше не є пов’язаним зазначеними договорами про надання додаткових чи супутніх послуг.

Відмова від одержання кредиту є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, пов’язаних з отриманням кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов’язані повернути споживачеві кошти, сплачені ним за додаткові чи супутні послуги, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним за договорами про надання додаткових чи супутніх послуг понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачуються проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі, визначеному законом, від суми, належної до повернення кредитодавцем або третьою стороною.

6. Право відкликання згоди не застосовується щодо:

1) споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;

2) споживчих кредитів на придбання житла;

3) споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

7. У випадку, якщо споживач відмовився від договору на придбання товарів чи оплату послуг, він більше не пов‘язаний договором про споживчий кредит, за яким йому надаються грошові кошти на оплату товарів чи послуг за договором, від якого він відмовився.


У ч.1 ст.16 видалити слова "повністю або частково". (Bank1)


Ч.3 ст.16 викласти в редакції:

3. Протягом семи календарних днів з дати отримання кредитодавцем письмового повідомлення про відмову від одержання кредиту споживач зобов‘язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з договором, та сплатити проценти за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі, а також сплатити штрафні санкції за порушення умов та строку повернення грошових коштів за договором; (BANK6)

або:

3. ^ Одночасно з поданням письмового повідомлення про відмову від одержання кредиту споживач зобов‘язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з договором, та сплатити проценти за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. (Bank1)
Ч.4 ст.16 видалити (Bank4)

або викласти у редакції:

4. У разі порушення споживачем строку повернення грошових коштів за договором про споживчий кредит, споживач зобов’язаний сплатити кредитодавцю (пеню, штраф) відповідно до умов договору.”

або викласти у редакції:

4. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відмовою від одержання кредиту, окрім компенсації за будь-які безповоротні платежі, сплачені кредитором третім особам, в т.ч. органам державного управління, якщо такі платежі (або послуги) є обов’язковими відповідно до чинного законодавства. (експерт НАБУ)

Ч.5 ст.16 видалити (BANK3)

або

абз.1 ч.5 ст.16 видалити (Bank9)

або


абз.2 ч.5 ст.16 видалити (BANK8, Bank4, BANK10)

або абз.2 ч.5 ст.16 викласти у редакції:

Відмова від одержання кредиту є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, пов’язаних з отриманням кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов’язані повернути споживачеві кошти, сплачені ним у порядку передоплати за додаткові чи супутні послуги, але не пізніше, ніж протягом семи днів, якщо такі послуги не були фактично надані до моменту відмови споживача від отримання кредиту. (експерт НАБУ)

Ч.6 ст.16 доповнити пунктом:

"споживчих кредитів, забезпечених рухомим майном;" (BANK8, Bank4)

Ч.7 ст.16 видалити (Bank1, Bank9)

або зазначити, що споживач у випадку, передбаченому ч. 7 цієї статті не пов'язаний кредитним договором, якщо ним своєчасно повернуто в повному обсязі надані йому кредитні кошти (Bank5)

Законопроектом не врегульовано процедуру часткової відмови від одержання кредиту споживачем, зокрема не передбачено порядок дій споживача, кредитора та надавачів додаткових чи супутніх послуг, пов’язаних з отриманням кредиту, права та обов’язки сторін, наслідки такої часткової відмови. Окрім того, часткова відмова від одержання кредиту по суті може розглядатись як дострокове часткове повернення кредиту, яке дозволено та регламентовано як вимогами чинного законодавства, так і цього законопроекту. (Bank1)

Відповідно до п. 5 цього законопроекту відмова від одержання кредиту є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, пов’язаних з отриманням кредиту, укладених споживачем. При цьому не зрозуміло з якого моменту договори є припиненими – з моменту подання письмового повідомлення про відмову, чи з моменту повернення одержаних коштів та належних процентів. Задля уникнення вказаних непорозумінь, вважаємо за доцільне при відмові споживача від одержання кредиту, вимагати одночасного повернення позичальником суми кредиту та відповідної суми процентів. (Bank1)
Директива 2008/48/ЄС (стаття 14 "Право на припинення участі") не обмежує право кредитодавця на отримання від споживача компенсації будь-яких безповоротних платежів, сплачених банком органам державного управління у зв’язку з кредитом. Якщо для укладення кредитної угоди закони вимагають використання послуг нотаріусів, оцінювачів та операторів державних реєстрів, то кредитор повинен мати право на компенсацію платежів за них.

(експерт НАБУ).

Порушує загальні засади цивільного законодавства, в т.ч. принцип розумності та справедливості (BANK3)

Не можливо автоматично припинити супутній договір. По-перше, особа-контрагент повинна бути повідомлена про бажання споживача припинити правовідносини, а, по-друге, така особа може вже почати надавати послуги. Наприклад, страхування іпотеки. Страховий захист починається з 00 годин дати, яка вказана у договорі. Автоматично припинити такі правовідносини неможливо. (Bank9)

* Мова у абз.1 ч.5 не йде про договори, стороною яких є споживач. Проте банк може понести витрати, які не будуть компенсовані споживачем у випадку його відмови від кредиту, скажімо, після 13 днів користування. (експерт НАБУ)

Послуга надана, але через відмову споживача слід повернути витрати, що поніс споживач на момент оформлення кредиту. Це робить таку послугу заздалегідь збитковою для Банку.

Приклад: магазин побутової техніки продав товар та за додаткові кошти, про що повідомив покупця, здійснив поставку цієї техніки до квартири споживача. Споживач має право повернути товар, але магазин не зобов’язаний повертати суму коштів за доставку такого товару.

В даному випадку фінансова установа повинна повернути цю суму, хоча послугу надано у повному розмірі. Тому така вимога є дискримінаційною. (Bank9)

Дана стаття створює додаткові витрати зі сторони кредитодавця, наприклад, затрати на оцінку майна споживача, яке використовується для забезпечення виконання ним зобов’язань за договором про споживчий кредит, чи на бланки договорів страхування і т.д. Тобто, встановлюючи додаткові гарантії для позичальників, Законопроект тим самим ставить кредитодавців у невигідне фінансове становище. (BANK10)

По-перше, якщо на момент відмови від кредиту супутня чи додаткова послуга вже фактично надана, повернення оплати за неї спричиняє прямі збитки її надавачу, а також може мати негативні податкові наслідки.

По-друге, Директива 2008/48/ЄС не вимагає повернення коштів третіми особами, що надали послуги споживачеві у зв’язку з кредитом. Отже, ця норма не потрібна з огляду на імплементацію європейської практики, проте значно спотворює баланс у відносинах споживачів та послугонадавачів. (експерт НАБУ).

Оформлення кредиту на купівлю автомобіля, наприклад, пов’язане з оформлення права власності на рухоме майно. Тому відмова споживачем від кредиту буде мати досить багато негативних для фінансової установи наслідків відповідно до вимог цього законопроекту. (BANK8)

Вважаємо за доцільне доповнити п.6 статті 16 щодо незастосування права відкликання згоди на отримання кредиту для споживчих кредитів, наданих на купівлю товарів (зокрема автотранспорту). (Bank4)

Законопроектом пропонується норма, яка враховує виключно інтереси споживача та не враховує інтереси кредитодавця, оскільки не передбачає механізм повернення позичальником коштів, які були надані банком споживачу на придбання товарів чи послуг, звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом, не передбачає порядок інформування кредитодавця про відмову споживача від договору на придбання товарів чи послуг. Окрім того дана норма не враховує той факт, що кредит не обов’язково було надано шляхом перерахування банком коштів на рахунок продавця товарів, можливість часткової оплати вартості товарів чи послуг за рахунок кредиту.

Особливо незрозумілою є вимоги даної норми з урахуванням вимог статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до пункту 3 якої при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Крім того, норма не містить уточнення, що відмова від договору про придбання товарів/послуг має бути законною. (Bank1)

Споживач має бути обмеженим у строку своєї відмови. По кредитному договору він перестає нести обов’язки тільки у випадку погашення суми кредиту та процентів (інших платежів). (Bank9)

107.

108.1
108.2


108.3

109.

110.


111.

112.

Стаття 17. Дострокове повернення кредиту

1. Споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат, письмово попередивши про це кредитодавця. Кредитодавець протягом трьох робочих днів після отримання зазначеного письмового повідомлення зобов‘язаний у письмовій формі, якщо договором про споживчий кредит не передбачено іншого способу передачі інформації, повідомити споживача про суму, яка підлягає поверненню.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

2. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов'язаних із обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

3. У випадку, якщо споживач розірвав договір на придбання товарів у зв‘язку з виявленням протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, а договір про надання послуг (виконання робіт) - у разі порушення умов договору, споживач може розірвати договір про споживчий кредит, укладений для оплати вказаних товарів (послуг). При цьому, повернення споживчого кредиту здійснюється в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону.

4. Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.

Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, яка передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.


5. У випадку, якщо кредитодавець, згідно з договором про споживчий кредит одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов‘язаний у письмовій формі повідомити споживача про таке порушення з зазначенням дій, необхідних для його усунення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець, відповідно до умов договору надання споживчого кредиту, вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

6. У випадку укладення договору про поновлюваний споживчий кредит, в ньому може бути передбачено, що споживач або кредитодавець може достроково припинити його за умови попереднього повідомлення про це іншої сторони не менш як за тридцять календарних днів до такого припинення.

Поновлюваним кредитом вважається споживчий кредит, протягом строку якого погашення кредиту або його частки, яка використана, поновлює ліміт кредитування, який може бути використаний на попередніх умовах, якщо сторони не домовляться про інше.

Абз.1 ч.1 ст.17 викласти у редакції:

1. Споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат, письмово попередивши про це кредитодавця. (Bank4, Bank1)


Ч.3 ст.17 видалити (BANK3)

або викласти у редакції:

3. У випадку, якщо споживач розірвав договір на придбання товарів у зв‘язку з виявленням протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, а договір про надання послуг (виконання робіт) - у разі порушення умов договору, споживач може розірвати договір про споживчий кредит, укладений для оплати вказаних товарів (послуг), протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту передачі йому примірника укладеного договору про споживчий кредит. При цьому, повернення споживчого кредиту здійснюється в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону. (експерт НАБУ)

Частина 3 Статті 17 Розділу ІІІ

підлягає доопрацюванню з урахуванням наступного:

1) Необхідності сплати споживачем не лише процентів банку за фактичний строк користування кредитом, а й вартості усіх інших послуг, пов’язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту за фактичний строк користування ним;

2) Неприпустимості повернення кредитором або третьою стороною – надавачем додаткових чи супутніх послуг споживачеві коштів, сплачених ним за додаткові та супутні послуги. (Bank1)

Абз.2 ч.4 ст.17 видалити, або викласти у редакції, що відповідає Директиві 2008/48/ЄС (експерт НАБУ)

п.1 ч.5 ст.17 викласти у редакції:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на ^ 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на 90 календарних днів; або (Bank1)
У п.4 ч.5 ст.17 видалити слово "істотного" (BANK3)

У абз.1 ч.6 ст.17 видалити слова "не менш як за тридцять календарних днів до такого припинення" (Bank9)

Вимога надання банком споживачу інформації про суму, яка підлягає поверненню при бажанні споживача здійснити дострокове часткове повернення кредиту є незрозумілою, оскільки даний пункт регламентує дострокове повернення кредиту за ініціативою споживача, а не банку. Вимога ж щодо суми яка підлягає поверненню при достроковому погашенні визначена іншими пунктами цього законопроекту. (Bank1)

Порушує загальні засади цивільного законодавства, в т.ч. принцип розумності та справедливості, так як купівля товарів і отримання кредиту це різні за своїм характером правовідносини (BANK3)

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України: сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 16 Законопроекту у запропонованій редакції вимагає повернення споживачу коштів, сплачених ним за договорами про надання додаткових чи супутніх послуг. Враховуючи викладене, вважаємо неприпустимим перекладення відповідальності продавця товарів за неналежну якість товару на кредитодавця та/або надавачів додаткових чи супутніх послуг, які виконують чи вже по факту виконали свої зобов’язання за укладеними зі споживачем договорами належним чином. (Bank1)

Відповідно до Директиви 2008/48/ЄС (частина 2 статті 16):

" 2. У випадку дострокового погашення кредиту, кредитор має право на справедливо та об’єктивно обґрунтовану компенсацію можливих витрат, безпосередньо пов’язаних з достроковим погашенням кредиту, за умови, що дострокове погашення проводиться відносно періоду, для якого було зафіксовано позичкову ставку.

Така компенсація не може перевищувати 1 % від суми достроково погашеного кредиту, якщо період часу між достроковим погашенням та погодженим припиненням кредитної угоди перевищує один рік. Якщо такий період не перевищує одного року, то компенсація не може перевищувати 0,5 % від суми достроково погашеного кредиту."

Отже, норма абз.2 ч.4 ст.17 має виключно дискримінаційний по відношенню до кредитодавців та популістський характер. (експерт НАБУ)

Позичальник фактично не використовуючи ліміт кредиту може відмовитись від нього. Для цього він не повідомляє кредитодавця. Фінансова установа повинна мати заходи для мінімізації власних ризиків. Одним з них є припинення подальшого кредитування. Якщо про такий захід сповіщати споживача за 30 днів, то зрозуміло, що протягом цього періоду споживач, скоріше за все, скористується можливістю отримати доступну йому суму кредиту. Це позбавляє кредитодавця можливості належним чином керувати ризиками, пов’язаними перш за все, з загрозою неповернення клієнтом отриманого кредиту. (Bank9)

113.


114.

115.1

115.2

116.1
116.2


117.

Стаття 18. Реструктуризація заборгованості за договором про споживчий кредит

1. Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:

1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про споживчий кредит на строк не більше трьох років;

2) продовження строку договору про споживчий кредит з урахуванням обмежень, що діють у кредитодавця, та обставин щодо фінансового стану позичальника;

3) зміни механізму нарахування процентів таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї;


4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про споживчий кредит на:

зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту;

зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про споживчий кредит.

2. Кредитодавець має право за договорами, заборгованість за якими реструктуризована відповідно до цієї статті, звільнити споживачів від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.

3. У випадку, якщо споживач у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, кредитодавець має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням зазначеної суми до складу його витрат.

4. Наведений у цій статті перелік способів та умов реструктуризації не є вичерпним.

У п.1 ч.1 ст.18 видалити слова

"на строк не більше трьох років" (Bank4)

У п.2 ч.1 ст.18 видалити слова ", та обставин щодо фінансового стану позичальника" (BANK6)
П.3 ч.1 ст.18 викласти у редакції:

3) зміни розміру процентної ставки за споживчим кредитом таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала розміру, визначеного внутрішніми положеннями кредитодавця, щодо сукупного місячного доходу сім'ї, з урахуванням обставин щодо фінансового стану позичальника; (Bank4)

або:

3) зміни механізму нарахування процентів; (BANK6)
П.4 ч.1 ст.18 видалити (Bank4)

або

У п.4 ч.1 ст.18 за текстом слова "діяв на момент отримання кредиту" замінити на "діє на момент проведення реструктуризації" (BANK6)

Ч.3 ст.18 викласти у редакції:

3. У випадку, якщо споживач у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання за кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, кредитодавець має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням зазначеної суми до складу валових витрат кредитодавця. (Bank4)


1. Сьогодні споживчі кредити у іноземній валюті заборонені.

2. Цей Закон не має регулювати відносини, що виникли до набрання ним чинності (зокрема - видані раніше валютні споживчі кредити).

3. З огляду на Директиву 2008/48/ЄС та зауваження щодо сфери дії Закону, забезпечені іпотекою зобов’язання не мають входити до сфери дії цього Закону. (експерт НАБУ)

Норми ч.3 ст.18 потребують внесення відповідних змін до Податкового кодексу, що не передбачено Законопроектом. (експерт НАБУ)


118.

Стаття 19. Особливості відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит

1. Кредитодавець у письмовій формі зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про споживчий кредит протягом десяти робочих днів після такої передачі.

При цьому кредитодавцю забороняється:

...

7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності вимоги за яким минув.



П.7 ч.1 ст.19 видалити. (Bank5, BANK6, Bank1)

Норма п.7 ч.1 ст.19 порушує права кредитодавця та суперечить нормам цивільного законодавства.

По-перше це не «строк давності вимоги», а «строк позовної давності».

По-друге, згідно норм цивільного законодавства кредитор вправі вимагати від боржника сплати заборгованості навіть якщо строк позовної давності сплив, і суд може задовольнити таку вимогу, якщо жодна з сторін не заявить вимогу щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК : «Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.»

Таким чином, діюче законодавство вже передбачає достатній баланс захисту як інтересів позичальників, так і інтересів банків. (Bank5, Bank1)

119.

Стаття 20. Черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит

1. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума основного боргу за кредитом та проценти за користування ним;

3) у третю чергу сплачується неустойка (штраф, пеня).

Статтю 20 Розділу ІІІ викласти у наступній редакції:

1. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1   2   3   4



Схожі:

Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconДодаток до листа №609-16/11 від 16. 11. 2012р. Порівняльна таблиця до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування банків, що ліквідуються, та проблемних активів банків»
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу...
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconРедакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593
Споживчим кредитуванням є фінансова послуга щодо надання кредитодавцем споживачу грошових коштів на підставі договору про споживчий...
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconДодаток до листа №313-19/06 від 19. 06. 2012 Порівняльна таблиця змін/уточнень до проекту нової редакції Правил реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним банком України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 15.
Порівняльна таблиця змін/уточнень до проекту нової редакції Правил реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним банком...
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconПорівняльна таблиця до проекту Закону України Про внесення змін до Закону України
Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян"
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconПорівняльна таблиця до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства"
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconПорівняльна таблиця до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про позашкільну освіту»
...
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconДодаток до листа від 15. 06. 2012 №307-15/06 Порівняльна таблиця змін до Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України,
Порівняльна таблиця змін до Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, до Правил організації...
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconДодаток 1 до листа від 13. 06. 2012 №304-13/06 Порівняльна таблиця Змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків України
Затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28. 08. 2001 №368
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconПорівняльна таблиця до проекту Закону України Про фонди банківського управління
Народні депутати України члени Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики
Додаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування» iconПро створення експертної робочої групи з метою доопрацювання проекту Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція) наказую
Експертній робочій групі у двомісячний строк доопрацювати проект Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція) з урахуванням зауважень...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zno.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи