Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 icon

Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593



НазваРедакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593
Сторінка1/4
Дата конвертації07.05.2013
Розмір0.76 Mb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3   4

Додаток №1

Пропозиції та зауваження

до проекту Закону України «Про споживче кредитування» (реєстр.№N 9593)




Редакція статей проекту Закону України

«Про споживче кредитування» № 9593

Коментарі / пропозиції.

1.

Стаття 1. Споживче кредитування. Договір про споживчий кредит

1. Споживчим кредитуванням є фінансова послуга щодо надання кредитодавцем споживачу грошових коштів на підставі договору про споживчий кредит.

Доцільно у загальних положеннях або у відповідних статтях законопроекту передбачити такі визначення:

- споживач –фізична особа – резидент України

Обґрунтування: Операція кредитування – це операція з руху фінансового капіталу. На сьогодні фізичні особи-нерезиденти відповідно до вимог законодавства України, зокрема, вимоги пп.7.11,7.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (Постанова НБУ від 12.11.2003 № 492) щодо режиму рахунку фізичної особи-нерезидента, не передбачає операцію із зарахування гривні, отриманої у вигляді кредиту. Разом з цим, відповідно до статті 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (з урахуванням змін, унесенних законом №4205) гривня використовується як засіб платежу між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту.


  • кредитодавець – банк, кредитна спілка та інша небанківська

установа (які відповідно до законодавства мають право надавати фінансові послуги). Доцільно у визначенні «кредитодавець» унести уточнення щодо отримання ліцензії та/або свідоцтва відповідного державного органу.


Згідно статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання банками кредитів (розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик) відноситься не до фінансових, а до банківських послуг. Необхідно внести відповідні зміни до проекту Закону:

«1. Споживчим кредитуванням є банківська або фінансова послуга щодо надання кредитодавцем споживачу грошових коштів на підставі договору про споживчий кредит.»

Доцільно доповнити перше речення: «…бере зобов‘язання надати грошові кошти (кредит) споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих, сімейних, домашніх та інших потреб…».

2.

2. Договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується або бере зобов‘язання надати грошові кошти (кредит) споживачу (позичальникові) на придбання товарів (послуг) для задоволення особистих, сімейних, домашніх та інших потреб, не пов‘язаних з його професійною діяльністю, в тому числі з виконанням обов'язків працівника у трудових відносинах, та/або здійсненням підприємницької діяльності, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування, а також інших платежів, що передбачені умовами договору. Договором про споживчий кредит вважається також будь-який інший договір, який за своїм економічним змістом еквівалентний такому договору.

1) Враховуючи суттєві відмінності цілей придбання споживачами нерухомості (на первинному та вторинному ринках нерухомості) та інших споживчих товарів/послуг, а також суттєві відмінності між процесами кредитування та супроводження кредитів на придбання нерухомості та на придбання інших споживчих товарів/послуг, вважаємо за необхідне розмежувати норми законодавчих актів, які регулюють такі відносини та не поширювати норми цього законопроекту на кредити, які надаються споживачам на придбання нерухомості (на первинному та вторинному ринках нерухомості).

2) Вищевказана конструкція виключає можливість банку встановлювати інші види оплати послуг з надання у користування грошових коштів (наприклад, комісій за перерахування коштів).


Немає чітко визначених форм/видів споживчого кредиту. Наведені у статті форми не відповідають поняттям, зазначеним у ЦКУ.

Так, зокрема, незрозуміло, що мається на увазі під кредитом за договором про споживчий кредит, який «надається у формі відстроченої оплати, позики або іншого подібного фінансового забезпечення ...».


Також, пропонуємо доповнити Закон термінологією, що вже міститься в Законі України «Про захист прав споживачів», в тому числі, «споживчий кредит», «продукція», «споживач», «товари», «роботи», «послуги» та, в зв’язку з чим, викласти в новій редакції п. 2 ст.1 Закону:

«2. Договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується або бере зобов‘язання надати грошові кошти (кредит) споживачу (позичальникові) на придбання продукції. Договором про споживчий кредит вважається також будь-який інший договір, який за своїм економічним змістом еквівалентний такому договору.»

Останній абзац ч. 2 ст. 1 Закону пропонуємо виключити, оскільки містить протиріччя між окремими його складовими частинами (наприклад: відстрочена оплата може надаватися виключно особою, що здійснює реалізацію товару, роботи, послуги, та ніякого відношення до кредитодавців (банків/фінансових установ) не має; позика не є фінансовим забезпеченням).

3.

Кредит за договором про споживчий кредит надається у формі відстроченої оплати, позики або іншого подібного фінансового забезпечення, за винятком договорів про надання на постійній основі послуг чи поставку товарів одного виду, за якими споживач сплачує за такі товари чи послуги частинами протягом строку їх надання.


Вищевказана норма не відповідає суті правовідносин, що виникають при кредитуванні фізичних осіб – споживачів, адже такі форми кредитування як відстрочена оплата, позика або інше подібне фінансове забезпечення не існують при здійсненні кредитування фізичних осіб.


Останній абзац ч. 2 ст. 1 Закону пропонуємо виключити, оскільки містить протиріччя між окремими його складовими частинами (наприклад: відстрочена оплата може надаватися виключно особою, що здійснює реалізацію товару, роботи, послуги, та ніякого відношення до кредитодавців (банків/фінансових установ) не має; позика не є фінансовим забезпеченням

4.

Стаття 2. Мета закону

1. Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів та кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника, гармонізації законодавства України з законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.


Рекомендуємо замінити слова «на фінансовому ринку» словами «на ринку фінансових послуг».

5.

Стаття 3. Сфера дії закону

1. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів про споживчий кредит в Україні.


Вищевказана норма суперечить ст. 2 Проекту Закону та суті всього законопроекту, оскільки проектом пропонується врегулювати відносини не лише, що пов’язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів про споживчий кредит, а врегульовує:

  • відносини при здійсненні кредитного посередництва;

  • відносини, що виникають при здійсненні рекламування послуг банків та фінансових установ;

  • відносини між банками, фінансовими установами та контролюючими органами у сфері споживчого кредитування тощо.

Більше того, відповідно до ст. 2 Проекту Закону метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів та кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Тобто, метою законопроекту окреслено межі предмету регулювання вищевказаного законопроекту, що не може визначатися лише врегулюванням відносин, пов’язаних з укладенням, виконанням та припиненням договорів про споживчий кредит.

6.

2. Споживче кредитування на інших умовах, ніж передбачені цим Законом, не дозволяється.


Пропонуємо виключити ч. 2 ст. 3 Закону, оскільки запропонована редакція протирічить ст. 3 Цивільного кодексу України згідно якої одним із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. В зв’язку з чим, пропонуємо викласти п.2 ст. 3 Закону в наступній редакції:

«Споживче кредитування здійснюється, виходячи із загальних засад цивільного законодавства у відповідності до умов договорів про споживчий кредит, укладених кредитодавцем із споживачем.»

7.

3. Цей Закон не поширюється на:

1) договори оренди чи лізингу, за виключенням тих, в яких зобов‘язання щодо придбання об‘єкту договору встановлено безпосередньо у цьому договорі або іншому додатковому договорі;

2) кредитні договори з умовою про овердрафт, за якими позичальник має виконати власні зобов‘язання протягом одного місяця та інших кредитних договорів, за якими позичальник має виконати власні зобов‘язання протягом трьох місяців.

Овердрафтом є умова договору про споживчий кредит, за яким кредитодавець надає споживачу грошові кошти в сумі, яка перевищує поточний баланс поточного рахунку споживача, або встановлений ліміт кредитування;

3) договори позики, які не передбачають сплати процентів за користування наданими за цим договором грошовими коштами;

4) кредитні договори, метою яких є надання споживачеві права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, коли такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця чи іншого професійного учасника ринку цінних паперів;

5) кредитні договори, які укладаються внаслідок затвердження судом мирових угод та умови про надання кредиту у межах таких мирових угод;

6) кредитні договори, які укладаються для відстрочки сплати існуючої заборгованості споживача;

7) кредитні договори, внаслідок укладення яких споживач зобов‘язаний передати предмет застави на збереження кредитодавцю за умови, що зобов‘язання споживача обмежуються вартістю предмета застави;

8) продажу товарів на підставі договору купівлі-продажу товарів у розстрочку.



Враховуючи суттєві відмінності цілей придбання споживачами нерухомості (на первинному та вторинному ринках нерухомості) та інших споживчих товарів/послуг, а також суттєві відмінності між процесами кредитування та супроводження кредитів на придбання нерухомості та на придбання інших споживчих товарів/послуг, вважаємо за необхідне додати до переліку кредитних договорів на які не поширюється норми Закону кредитні договори, які регулюють кредитні відносини при отриманні кредитів на придбання нерухомості (на первинному та вторинному ринках нерухомості).


^ Зауваження до п. 1 ч. 3 ст. 3 Проекту:

Лізингові правовідносини це окремий вид правовідносин, який регулюється спеціальним Законом, незрозуміло, чому дія цього Закону повинна розповсюджуватись на лізингові правовідносини, якщо предметом регулювання цього Закону є кредитні правовідносини, в частині споживчого кредитування.


^ Зауваження до п. 2 ч. 3 ст. 3 Проекту:

Незрозумілий підхід при визначенні строків для договорів про надання овердрафту, оскільки умови договору про надання овердрафту можуть містити різні умови, в тому числі ті, що викладені в Законі. Вважаємо за необхідне виключити договори про надання овердрафту з ч.3. ст.2 Закону, оскільки специфіка овердрафту (за загальним правилом) не надає можливості користуватися грошовими коштами протягом тривалого строку, а передбачає погашення заборгованості за овердрафтом протягом 30, 45, 60 календарних днів.


^ Зауваження до п. 2 ч. 3 ст. 3 Проекту:

По-перше, не зрозуміло, якими критеріями керувався ініціатор законопроекту, встановлюючи строки виконання зобов’язань, як критерій для застосування проекту закону до вищезазначених відносин. При цьому варто зауважити, що по тексту договору зустрічаються вимоги щодо договорів на умовах овердрафту без зауважень щодо строковості таких договорів, що може призвести до колізії.

По-друге, овердрафтом є умова договору, за яким кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі, яка перевищує баланс поточного рахунку у межах встановленого ліміту кредитування.


^ Зауваження до п. 7 ч. 3 ст. 3 Проекту:

Оскільки в підпункті 7) пункту 3 недостатньо чітко розкривається зміст операції, пропонуємо наступну редакцію:

«7) кредитні договори, внаслідок укладення яких споживач зобов‘язаний передати предмет застави на збереження кредитодавцю (в заклад) за умови, що зобов‘язання споживача обмежуються вартістю предмета застави;».

8.

Стаття 4. Законодавство про споживче кредитування

1. Законодавство про споживче кредитування базується на Конституції України і складається з цього Закону та відповідних положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», інших законодавчих актів, а також прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.




9.

Стаття 5. Державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування

1. Державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування банками здійснює Національний Банк України у порядку та формах визначених законодавством про банки і банківську діяльність. Крім цього, Національний банк України у сфері споживчого кредитування:

1) затверджує Типові умови договорів про споживчий кредит, який надається банком;

2) затверджує порядок розрахунку змінюваної процентної ставки за договором про споживчий кредит та методику визначення орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту;

3) визначає максимальну сумарну величину виданих споживчих кредитів, у випадку перевищення якої банк зобов‘язаний створити структурний підрозділ з споживчого кредитування та затвердити Правила споживчого кредитування;

4) визначає максимальний розмір споживчого кредиту, який може бути наданий банком без оцінки кредитоспроможності споживача;

5) встановлює додаткові до визначених цим Законом вимоги до змісту та форми інформації, що має бути надана банком до укладення договору про споживчий кредит;

6) встановлює додаткові вимоги до реклами про споживчі кредити, які надаються банками;

7) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Повноваження Національного банку України щодо затвердження Типових умов договорів про споживчий кредит, який надається банком, суттєво обмежує дієздатність банку щодо визначення власних умов, які слід внести до договору про споживчий кредит та підвищує ризики, що супроводжують процес кредитування, які банк мінімізує у викладені вимог та обмежень у договорах виходячи з норм чинного законодавства та практики своєї діяльності.


В частині регулювання НБУ діяльності банків, пов’язаної із споживчим кредитуванням вважаємо за доцільне включити норми викладені в ч. 1 ст. 5 Закону до Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки логічним є звести всі повноваження НБУ в єдиному документі, що стосується регулювання діяльності банків, в тому числі, щодо споживчого кредитування.


^ Зауваження до п. 1 ч. 1 ст. 5 Проекту:

В частині затвердження НБУ Типових умов договорів про споживчий кредит, то необхідно виходити з того будуть ці умови обов’язковими до використання або банки зможуть застосовувати їх на свій розсуд. В зв’язку з цим, необхідно визначити будуть носити типові умови обов’язковий або рекомендований характер.

З точки зору Цивільного законодавства України одним із основних принципів є свобода договору. Отже, у випадку, якщо істотні умови договорів про споживчий кредит будуть носити імперативний характер, то такі умови необхідно закріплювати або в Цивільному кодексу або в спеціальному законі (Законі «Про споживче кредитування») з метою встановлення імперативності таких типових умов договорів про надання споживчого кредиту.


^ Зауваження до п. 2 ч. 1 ст. 5 Проекту:

Щодо затвердження НБУ порядку розрахунку змінюваної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Ст.10651 (ч. 4, 5) Цивільного кодексу вже містить критерії для визначення порядку розрахунку змінюваної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також містить вимоги до індексу, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки. Тобто цей момент вже врегульований законодавством. Навіщо створювати додаткову регламентацію цих правовідносин, що може привести до виникнення суперечностей між нормами Закону та нормами НПА, що буде виданий НБУ з цього питання.

В частині встановлення НБУ методики визначення орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту, то звертаємо Вашу увагу на наступне.

До споживчих кредитів відносяться, як безпосередньо кредити, що видаються банками/фінансовими установами на придбання споживчих товарів (ТВ, ПК, ноутбуки, холодильники тощо), робіт, послуг, так і на придбання авто та нерухомості, які є більш тривалими порівняно з першою групою кредитів, визначених вище. При цьому, банки та фінустанови повинні надати споживачеві до моменту укладення кредитного договору інформацію про орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, в т.ч. інформацію щодо вартості нотаріальних послуг, послуг із страхування тощо.

При цьому Банк не може спрогнозувати вартість наприклад послуг із страхування на весь період кредитування (по кредитних договорах, що укладаються на строк більше 1 року (авто кредити, іпотека)), оскільки договори страхування авто/нерухомості укладаються на перший рік дії кредитного договору. На інші періоди страховики визначаються вартість свої послуг (розмір страхової премії) перед укладанням договору страхування на відповідний період. Отже, у банків/фінустанов відсутня можливість надати споживачеві інформацію про орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в повному обсязі.

В зв’язку з вищевикладеним, необхідно внести зміни до законів та НПА, в частині, що стосується цього питання та встановити, що банки/фінустанови надають споживачам інформацію про розмір супутніх послуг, що надаються при видачі споживчого кредиту, за перший рік дії кредитного договору.


^ Зауваження до ч. 1, 2 ст. 5 Проекту:

НБУ, Національній комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг надається право встановлювати типові умови договорів про споживче кредитування, що не є їх функцією. (п.1, 2 ст. 5) Договір про споживче кредитування є цивільно-правовим договором, видом кредитного договору, умови якого повинні відповідати вимогам, викладеним в ЦКУ. Особливості такого договору можуть бути прописані тільки в законі, положення якого не повинні суперечити ЦКУ.


^ Зауваження до п. 3 ч. 1 ст. 5 Проекту:

Вказана норма суперечить ч. З ст. 64 Господарського кодексу України, відповідно до якої «пiдприємство самостiйно визначає свою органiзацiйну структуру, встановлює чисельнiсть працiвникiв i штатний розпис».


^ Зауваження до п. 3 ч. 1 ст. 5 Проекту:

Незрозуміло, якими критеріями керувався ініціатор законопроекту, встановлюючи вимоги за досягненням максимальної сумарної величини виданих споживчих кредитів, оскільки кредитний процес передбачає не тільки надання, а й погашення кредитної заборгованості, відповідно збільшення та зменшення кредитного портфелю певного сегменту. Таким чином, у разі коли ситуація на ринку складеться не на користь споживчого кредитування й банк перегляне свою кредитну політику в частині здійснення споживчого кредитування, проте за умови раніше досягнутого обмеження по межі максимальної сумарної величини виданих споживчих кредитів, буде змушений утримувати структурний підрозділ зі споживчого кредитування.


^ Зауваження до п. 4 ч. 1 ст. 5 Проекту:

Вказана норма необґрунтовано збільшує в рази ризики банку: при наданні кредитів будь-який банк стикається з необхiднiстю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура с обов’язковою, i її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так i на ефективність кредитної дiяльностi банку в цілому. Інша справа, що така оцінка здійснюється або на пiдставi скоригованих систем (з наданням обмеженої кiлькостi документiв), або передбачає повну оцінку фінансового та майнового стану фізичної особи, з наданням вiдповiдних підтверджуючих документiв).

Проект установлює неприйнятну умову для Банків, а саме: Банки, які не провели обов'язкову оцінку кредитоспроможності Позичальника втрачають права при будь-яких умовах на дострокову вимогу погашення кредиту. Відповідно Банкам буде взагалі не вигідно встановлювати максимальні розміри споживчих кредитів, без необхідності проводити оцінку кредитоспроможності, і більше того в Банку завжди буде ризик того, що саме на підставі даної норми несумлінні боржники перестануть повертати кредити. При цьому, Законом встановлено, що НБУ буде встановлювати максимальний розмір споживчого кредиту, без здійснення оцінки кредитоспроможності споживача - дана умова є правом Банку.


^ Зауваження до п. 5 ч. 1 ст. 5 Проекту:

Дублює повноваження органів, що здійснюють регулювання на ринку фінансових послуг (НБУ, Державна комісія по регулюванню ринку фінансових послуг) передбаченні в ЗУ «Про Національний банк України», ЗУ «Державне регулювання ринку фінансових послуг України».

Суперечить ч. 5 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відповідно до якої Банк зобов'язаний при наданні кредитів дотримуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, дотримуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Пропонуємо: виключити п. 4 ч. 1 ст. 5 Проекту або статтю Проекту в цілому.


^ Зауваження від ПАТ «Укргазбанк» до п. 6 ч. 1 ст. 5 Проекту:

Регулювання рекламної діяльності не є сферою відповідальності НБУ. У разі встановлення НБУ додаткових вимог лише до реклами про споживчі кредити, які надаються виключно банками, у НБУ не буде можливості встановити відповідні вимоги до реклами за споживчими кредитами, які будуть надаватися не банківськими установами, що може призвести до недобросовісної конкуренції.
  1   2   3   4



Схожі:

Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconДодаток до листа Порівняльна таблиця зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про споживче кредитування»
Законі, вживаються у значенні закону України про захист прав споживачів та законів України з питань регулювання окремих ринків фінансових...
Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconПро створення експертної робочої групи з метою доопрацювання проекту Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція) наказую
Експертній робочій групі у двомісячний строк доопрацювати проект Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція) з урахуванням зауважень...
Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconІнформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14
Департаменту методології банківського регулювання та нагляду (Н. В.Іваненко) після державної реєстрації в Міністерстві
Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconРішення 23. 02. 2010 м. Київ №258 Про схвалення проекту рішення Комісії «Про затвердження Змін до Положення про функціонування фондових бірж»
Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 23-26 Закону України «Про цінні папери та фондовий...
Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconПоложення Стаття Споживче кредитування. Договір про споживчий кредит > Споживчим кредитуванням є фінансова послуга щодо надання кредитодавцем споживачу грошових коштів на підставі договору про споживчий кредит

Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconЧинна редакція статей статуту вго «уфіб»
Редакція статей статуту вго «уфіб», що пропонується згідно з пропозиціями щодо змін
Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconПлан роботи секції керуючих пенсійними активами на 2006 рік
Супроводження проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” та проекту Закону...
Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconПояснювальна записка до проекту Закону України “Про нотаріат”(нова редакція)
Україні на основі здобутків міжнародного досвіду і з урахуванням змін національного законодавства, створенням правових, організаційних...
Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconЗапрошуємо до громадського обговорення проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про позашкільну освіту»
Повідомляємо про оприлюднення 15 серпня 2013 року на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України (рубрика «Громадське...
Редакція статей проекту Закону України «Про споживче кредитування» №9593 iconЛист від 29. 06. 2011 №1/11-5362 Громадянська кампанія «Молодіжна варта»
Міністерством розглянуто лист Громадянської кампанії «Молодіжна варта» щодо проекту Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція),...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zno.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи